Коренеподібні імпланти – найпоширеніші моделі для відновлення зубів. Вони імітують живий корінь і застосовуються практично у будь-яких клінічних ситуаціях. Тим не менш, у коренеподібних імплантів є один суттєвий недолік, через який стоматологи все частіше віддають перевагу більш прогресивним моделям – базальним та компресійним. Про головний мінус – трохи нижче.

Види коренеподібних імплантів

Існує дві основні категорії коренеподібних імплантів: гвинтові та циліндричні. Розберемо детальніше кожен з них.

Гвинтові моделі мають спіральне нарізання, завдяки якому вони не вставляються, а вгвинчуються в імплантаційне ложе. Завдяки агресивній різьбі кістка щільно зростається з імплантом, що забезпечує високу первинну стабільність та надійну фіксацію на довгі роки. Для цього лікар повинен попередньо зробити в тканинах насічки, ідентичні нарізці штучного кореня.

Гвинтові імпланти можуть бути розбірними та нерозбірними, односкладовими або двоскладовими, гладкими та шорсткими – все залежить від клінічних показань та індивідуальних особливостей пацієнта. У всіх гвинтових моделей є одна спільна риса – антиротаційні замки, які запобігають викручуванню з кістки. Вони мають вигляд жолобків і розташовані вздовж або поперек нижньої частини імпланта.

Другий вид – циліндричні моделі. Їх головна особливість у тому, що вони розбірні та вживлюються в порожнину рота по черзі, частинами. Після встановлення кожного елемента очікують деякий час, за який стає зрозуміло, що відторгнення не настане і зрощення з кісткою проходить нормально. Повна збірка займає близько 6 місяців.

Циліндричні моделі не мають агресивної різьби. Замість нарізання щільне зрощення з кісткою забезпечує пориста поверхня. Тверді тканини проникають у мікроотвори, що забезпечує надійну фіксацію імпланта.

Головний недолік коренеподібних імплантів

Імплантація коренеподібних імплантів передбачає суворі вимоги до стану під’ясневої кістки. Операція виконується тільки за таких умов:

• висота кістки – не менше 8 мм;
• щічно-язикова товщина – від 5,25 мм;
• медіально-дистальна товщина – понад 6,5 мм.

На практиці задовільний стан кісткової тканини зустрічається рідко. Відразу після видалення зуба або під впливом хронічних захворювань кістка починає просідати та втрачати в об’ємі, в наслідок чого вона стає непридатною для утримання імпланта. Тому в більшості випадків стоматолог пропонує заповнити дефіцит за допомогою штучного матеріалу. Така операція називається синус-ліфтингом, після неї не можна негайно проводити імплантацію, необхідно дочекатися приживлення тканин, а це приблизно 4–6 місяців.

З цієї причини пацієнти все частіше відмовляються від традиційних методів на користь передових. Один з них – Мінімально Інвазивний Метод Імплантації MiMi. Він полягає в тому, що конструкцію встановлюють не в атрофовану губчасту тканину, а нижче – у кортикальний шар, який мало схильний до змін. Використання методу проколу, лазерних технологій та швейцарських подовжених базальних імплантів ROOTT робить процедуру найбільш безпечною та атравматичною з усіх наявних на сьогодні. Методика настільки делікатна, що практично не має протипоказань, у пацієнтів не спостерігається ускладнень, проблем з аналізами та відторгненням імплантів у післяопераційний період, а реабілітація проходить легко та комфортно.

---

16.09.2021